[1] Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
[2] Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
[3] підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
[4] Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
[5] виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
[6] А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
[7] Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
[8] Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
[9] Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
[10] Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
[11] Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
[12] А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
[13] Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
[14] Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
[15] Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
[16] Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
[17] всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
[18] Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
[19] Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
[20] Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
[21] Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!
[22] Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
[23] Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!