[1] Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
[2] Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
[3] Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
[4] а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
[5] Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
[6] Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
[7] покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
[8] Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
[9] від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
[10] Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
[11] Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...
[12] із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...
[13] Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
[14] від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
[15] А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!