<Псалми 129

[1] Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

[2] Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

[3] Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

[4] та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

[5] Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

[6] Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

[7] що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

[8] і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!