[1] І відповів нааматянин Цофар та й сказав:
[2] Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!
[3] Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
[4] Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,
[5] то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?
[6] Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,
[7] проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
[8] Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:
[9] його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...
[10] Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...
[11] Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!
[12] Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,
[13] над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,
[14] то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...
[15] Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...
[16] Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!
[17] Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.
[18] Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...
[19] Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
[20] Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
[21] Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:
[22] за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!
[23] Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...
[24] Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...
[25] Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!
[26] При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...
[27] Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,
[28] урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...
[29] Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!