[1] І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
[2] Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
[3] Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
[4] Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
[5] бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
[6] Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
[7] Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
[8] Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
[9] Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
[10] Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
[11] Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
[12] Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
[13] що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
[14] Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
[15] Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
[16] що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
[17] Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
[18] про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
[19] їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
[20] Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
[21] Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
[22] Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
[23] Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
[24] Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
[25] бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
[26] проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
[27] Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
[28] і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
[29] Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
[30] Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
[31] Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
[32] вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
[33] Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
[34] бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
[35] він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...