[1] І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
[2] Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
[3] І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
[4] Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
[5] щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
[6] І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
[7] І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
[8] А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
[9] Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
[10] Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
[11] Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
[12] А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.
[13] І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
[14] Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
[15] І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.
[16] І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
[17] А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
[18] І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...
[19] А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
[20] Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
[21] Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
[22] А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
[23] як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
[24] і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
[25] І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
[26] І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
[27] І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
[28] тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
[29] Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
[30] бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
[31] яке Ти приготував перед всіма народами,
[32] Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
[33] І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
[34] А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
[35] і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
[36] Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
[37] удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
[38] І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
[39] А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
[40] А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
[41] А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
[42] І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
[43] Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
[44] Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
[45] Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
[46] І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
[47] Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
[48] І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...
[49] А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?
[50] Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
[51] І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
[52] А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.