[1] І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
[2] І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,
[3] бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.
[4] І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.
[5] А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!
[6] І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.
[7] А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!
[8] Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.
[9] Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.
[10] Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!
[11] Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.
[12] Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
[13] І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
[14] Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
[15] І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
[16] І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
[17] І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
[18] І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
[19] Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
[20] І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
[21] Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
[22] І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
[23] Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
[24] І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
[25] І відказали йому: Пане, він десять мін має.
[26] Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
[27] А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
[28] А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
[29] І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
[30] наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
[31] Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
[32] Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
[33] А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?
[34] Вони ж відказали: Господь потребує його.
[35] І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
[36] Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
[37] А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
[38] кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!
[39] А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
[40] А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
[41] І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
[42] і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
[43] Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
[44] І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...
[45] А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
[46] до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.
[47] І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,
[48] але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.