[1] І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним.
[2] І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водянку.
[3] Ісус же озвався й сказав до законників та фарисеїв: Чи вздоровляти в суботу годиться чи ні?
[4] Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, уздоровив його та відпустив...
[5] І сказав Він до них: Коли осел або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?
[6] І вони не могли відповісти на це.
[7] А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу:
[8] Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
[9] і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє...
[10] Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: Приятелю, сідай вище! Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою.
[11] Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться.
[12] А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
[13] Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
[14] і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
[15] Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
[16] Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
[17] І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
[18] І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
[19] А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
[20] І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
[21] І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
[22] І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
[23] І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
[24] Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
[25] Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
[26] Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
[27] І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
[28] Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
[29] щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
[30] говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
[31] Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
[32] Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
[33] Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
[34] Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
[35] Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!