[1] Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
[2] Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
[3] то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
[4] устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
[5] Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
[6] І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
[7] Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
[8] Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
[9] До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
[10] Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
[11] Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
[12] Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
[13] Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
[14] А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
[15] Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
[16] Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
[17] Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
[18] Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!
[19] Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
[20] Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!
[21] Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...
[22] І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.
[23] При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
[24] От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?
[25] І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?
[26] Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...
[27] За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...
[28] Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.
[29] А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.
[30] А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
[31] Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.
[32] Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!
[33] Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.
[34] Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
[35] По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.
[36] А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.
[37] Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!
[38] Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...