[1] Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив.
[2] Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру.
[3] Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди.
[4] Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!
[5] Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон.
[6] Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав.
[7] І без усякої суперечки більший меншого благословляє.
[8] І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе.
[9] І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.
[10] Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек.
[11] Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим?
[12] Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону.
[13] Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника.
[14] Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав.
[15] І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик,
[16] що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя.
[17] Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим.
[18] Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність.
[19] Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.
[20] І поскільки воно не без клятви,
[21] вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим,
[22] то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!
[23] І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,
[24] але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має.
[25] Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.
[26] Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
[27] що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
[28] Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!