[1] Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
[2] щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
[3] Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
[4] та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
[5] її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
[6] Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
[7] Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
[8] віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
[9] щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
[10] щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...
[11] І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
[12] і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
[13] І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...
[14] Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...
[15] Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
[16] чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
[17] Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
[18] Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
[19] вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
[20] І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
[21] Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
[22] власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,
[23] помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...