[1] Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
[2] бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,
[3] бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.
[4] І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
[5] Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,
[6] не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!
[7] Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
[8] Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
[9] вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
[10] Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,
[11] дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:
[12] коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!
[13] Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
[14] На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,
[15] покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,
[16] бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...
[17] Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.
[18] А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!
[19] Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...
[20] Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!
[21] Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
[22] Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.
[23] Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
[24] Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.
[25] Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.
[26] Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
[27] не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!