[1] А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!
[2] Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.
[3] Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.
[4] Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного.
[5] Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,
[6] та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.
[7] Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється.
[8] Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.
[9] Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!
[10] Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?
[11] І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!
[12] Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.
[13] Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!