[1] Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
[2] Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
[3] Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
[4] Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
[5] Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
[6] Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
[7] Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
[8] Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
[9] та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
[10] Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
[11] Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
[12] І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
[13] (7-1) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?