[1] А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
[2] А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...
[3] А первосвященики міцно Його винуватили.
[4] Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!
[5] А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
[6] На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.
[7] Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
[8] Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
[9] Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
[10] Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
[11] А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
[12] Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?
[13] Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!
[14] Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...
[15] Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.
[16] Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
[17] І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
[18] І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!
[19] І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...
[20] І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.
[21] І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
[22] І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.
[23] І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
[24] І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.
[25] Була ж третя година, як Його розп'яли.
[26] І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
[27] Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.
[28] І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!
[29] А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
[30] зійди із хреста, та спаси Самого Себе!
[31] Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!
[32] Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...
[33] А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.
[34] О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
[35] Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!
[36] А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!
[37] А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...
[38] І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.
[39] А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
[40] Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
[41] що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
[42] А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
[43] прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
[44] А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.
[45] І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
[46] А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
[47] Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.